Зимовий вечір. А. С. Пушкін

А. С. Пушкін

Зимовий вечір

Буря мглою небо криє,
Вихори снігові крутячи;
Те, як звір, вона завоет,
Те заплаче, як дитя,
Те по покрівлі застарілої
Раптом соломою зашумить,
Те, як подорожній запізнілий,
До нас у віконце застукає.

Наша стара халупка
І сумна і темна.
Що ж ти, моя старенька,
Приумолкла біля вікна?
Чи бурі завываньем
Ти, мій друг, стомлена,
Або дрімаєш під жужжаньем
Свого веретена?

Вип'ємо, добра подружка
Бідної юності моєї,
Вип'ємо з горя; де ж гуртка?
Серцю буде веселіше.
Заспівай мені пісню, як синиця
Тихо за морем жила;
Заспівай мені пісню, як дівиця
За водою вранці йшла.

Буря мглою небо криє,
Вихори снігові крутячи;
Те, як звір, вона завоет,
Те заплаче, як дитя.
Вип'ємо, добра подружка
Бідної юності моєї,
Вип'ємо з горя; де ж гуртка?
Серцю буде веселіше.